Розглянуто економічні основи функціонування підприємства за умов перехідної економіки, ресурси підприємств і методи їх ефективного використання. Досліджено питання організації виробництва та його технічного обслуговування, а також економічний механізм управління підприємствами різних галузей. Охарактеризовано роль людського фактора у підвищенні ефективності роботи підприємства. Висвітлено роль інвестицій у відтворенні виробничого потенціалу підприємства. Наведено види інноваційних процесів. Розкрито принципи та фактори, що впливають на розміщення підприємства, особливості організації діяльності підприємств деяких галузей національної економіки: зв'язку, транспорту, будівельних, сільськогосподарських, торговельних підприємств, лісового, шляхового та житлово-комунального господарств, побутового обслуговування. Визначено критерії оцінки внутрішньовиробничих економічних відносин. Зроблено оцінку економічної ефективності нововведень.

Проаналізовано дидактичну систему відомого українського і російського педагога П.Д.Юркевича, яка грунтується на своєрідному філософському осмисленні процесу пізнання - "філософії серця". Відповідно до основних положень побудовано саму дидактику, метою якої є розвиток самостійної та духовно багатої особистості. Основним шляхом розвитку внутрішньої розумової самодіяльності у процесі навчання, за Юркевичем, є завдання, які ставлять учня у такі умови, коли він виконує, перероблює, виправляє, розрізняє готову роботу, яка відповідає певному зразку, та виконану в чорновому варіанті. Таким чином, щоб розвинути здатність до розумової самодіяльності, школа повинна бути "не стільки місцем навчання, скільки місцем вправляння та занять юнацтва".

Розглянуто проблеми навчання в українській педагогіці Х - першої половини ХІХ ст. Висвітлено філософські напрямки у дидактиці ХІХ ст. та другої половини ХІХ - початку ХХ ст. З метою осмислення організації процесу навчання запропоновано дидактичну систему С.І.Миропольського. Розглянуто особливості формування понятійного апарату та еволюції дидактичної думки. Обгрунтовано необхідність реформування шкільної освіти, визначено основні напрямки у розвитку дидактики в Україні: філософські, практичні, теоретичні та психологічні. Досліджено процес становлення та розвитку теорії навчання.

Досліджено особливості формування вітчизняної дидактичної думки другої половини XIX - початку XX ст. Розглянуто маловідомі персоналії з загальнодидактичних питань, створені вітчизняними педагогами у досліджуваний період. Висвітлено стан, місце та роль теорії організації процесу навчання у становленні та розвитку вітчизняної дидактичної думки другої половини XIX - початку XX ст. Виявлено вплив основних чинників на формування концептуальних засад різних напрямків у вітчизняній дидактиці дослідженого періоду. Проаналізовано сутність основних складових домінанти навчання та систему наукових дидактичних понять у їх взаємозв'язку з урахуванням загального рівня розвитку теорії навчання та специфіки кожного концептуального напрямку.

Висвітлено загальнонаукові та методичні основи викладання педагогіки у вищих педагогічних навчальних закладах. Розкрито психолого-педагогічні проблеми формування педагога-професіонала у вищій школі. Розглянуто теоретичні основи методики педагогіки, організацію загальнопедагогічної підготовки студентів ВНЗ різних рівнів акредитації за умов Болонського процесу. Визначено у загальнопедагогічному аспекті проблеми структури та змісту методики дидактики, теорії виховання й історії педагогіки. Наведено характеристику дидактико-методичного наповнення курсу педагогіки у вузі. З'ясовано особливості методики позааудиторної загальнопедагогічної підготовки у ВНЗ. Наведено форми контролю фахової підготовки студентів з педагогіки. Розглянуто педагогічну практику як фактор формування фахових компетенцій. Розкрито продуктивні технології навчання педагогіки у вищій школі. Описано методику контролю й оцінювання діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу у педагогічному вузі.

Розглянуто проблему перевтоми як чинника, що виникає у процесі пізнання. Проаналізовано аксіологію й передумови формування дидактичних знань наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в контексті розвитку знань зі шкільної дієтетики та експериментальної педагогіки. Узагальнено погляди вітчизняних і зарубіжних учених щодо трактування анатомо-фізіологічної природи втоми та втомлюваності. Зазначено, що саме проблема розумової перевтоми учнів стала причиною розробки теорії уроку та доцільної організації навчальної діяльності.

Рассмотрена проблема переутомления как фактора, возникающего в процессе познания. Проанализированы аксиологические предпосылки формирования дидактических знаний в конце XIX - начале ХХ в. в контексте развития знаний по школьной диететике и экспериментальной педагогике. Обобщены взгляды отечественных и зарубежных ученых относительно трактовки анатомо-физиологической природы усталости и утомляемости. Отмечено, что именно проблема умственного переутомления учащихся стала причиной разработки теории урока и целесообразной организации учебной деятельности.

The problem of fatigue as a factor that arises in the process of cognition. Analyzed axiology and preconditions of didactic knowledge in the late XIX - early XX century in the context of the development of knowledge in the school of dietetics and experimental pedagogy.

Висвітлено дидактичні проблеми розвивального навчання з урахуванням вікових особливостей молодших школярів, а також наукові матеріали з проблем пізнання та пізнавальної діяльності. Охарактеризовано підхід до трактування базових дидактичних проблем (зокрема, і початкової освіти), актуальні для потреб сьогодення освітянські питання. Викладено матеріали, які можуть бути використані студентами-педагогами (напрям "Педагогічна освіта"), зокрема, майбутніми вчителями початкових класів. Подано трактування малодосліджених, але важливих для сучасної початкової школи проблем у площині психодидактики.

Розкрито проблеми діалогізації як методологічного підходу в історико-педагогічному контексті вітчизняної початкової освіти другої половини XX - початку XXI ст., специфіку еволюційних змін дидактичного феномена "навчальний діалог" в часи реформування системи вітчизняної освіти в цілому та початкової ланки, зокрема. Досліджено особливості історико-педагогічного розвитку ідеї діалогізації на виокремлених етапах, теорію і практику впровадження навчального діалогу у процес навчання вітчизняної початкової школи. Суб'єктивізацію діяльності учня й учителя вивчено як об'єктивну потребу сучасної дидактики. На основі системного підходу виокремлено інноваційну складову навчального діалогу в початковій ланці вітчизняної освіти як підгрунтя для докорінних змін у відповідь на виклики демократичного суспільства.

Розкрито роль освіти у підготовці професійного мобільного фахівця. Увагу приділено національному феномену України - педагогічній майстерності. Розглянуто психолого-педагогічні аспекти підвищення ефективності викладання професійної термінології іноземним абітурієнтам ВНМЗ. Висвітлено рефлексивну діяльність майбутніх вчителів трудового навчання та технологій. Визначено вплив інноваційної культури викладача коледжу на підготовку професійно мобільного фахівця. Розглянуто проблеми студентського самоврядування у ВНЗ України. Запропоновано акмеологічний підхід до формування професійної компетентності практичних психологів. Описано особливості формування професійної мобільності викладача коледжу. Розкрито сутність готовності до інженерно-педагогічної діяльності.

Обгрунтовано концептуальні положення та методичні засади професійного розвитку особистості викладача та студента ВНЗ за умов євроінтеграції, зокрема: інноваційну методичну діяльність викладачів, можливості компетентнісного підходу до професійного розвитку особистості, проблеми професійної діяльності викладача у науково-педагогічному колективі, навчальний діалог та забезпечення суб’єктності студента в навчальній діяльності. Проаналізовано розвиток низки аспектів творчої методичної діяльності викладача. Виявлено вплив навчального середовища на розвиток інноваційної особистості; розроблено відповідні методики: оптимального спілкування викладача і студента, формування творчої активності майбутнього фахівця та його професійної мобільності, розвитку мотивації студентської молоді до професійної самореалізації тощо.

Розкрито проблеми методологічного, змістового та організаційного забезпечення науково-пошукової діяльності у ВНЗ, специфіку наукового дослідження, систему роботи з підготовки дослідника у ВНЗ. Розглянуто питання інформаційного забезпечення дослідницької діяльності у педагогічній галузі, охарактеризовано зміст і оптимальні способи бібліографічного пошуку. Висвітлено систему методів експериментально-пошукової діяльності та їх потенціал, методи опрацювання результатів наукового дослідження.

Визначено освіту дорослих як чинник розвитку людського капіталу в умовах глобалізаційних та євроінтеграційних процесів, розкрито особливості теорії та практики організації навчання дорослих в Україні та провідних країнах світу. Висвітлено особливості андрагогічної науки та її значення для системи управління людськими ресурсами, окреслено тенденції професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації педагогів та андрагогів, визначено освітні потреби різних категорій дорослого населення. Розглянуто новітні моделі підвищення кваліфікації вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Потреби сучасного суспільства та рівень розвитку науки обумовлюють вимогу до майбутнього фахівця - необхідність володіння основами доцільної організації пошукової діяльності з метою постійного підвищення професійного рівня у своїй галузі знань. Розкрито проблеми методологічного, змістового та організаційного забезпечення науково-пошукової діяльності у закладі вищої освіти. Досліджено специфіку наукового дослідження у галузі педагогіки та систему роботи з підготовки дослідника у закладі вищої освіти. Проаналізовано інформаційне забезпечення дослідницької діяльності у педагогічній галузі й охарактеризовано зміст і оптимальні шляхи бібліографічного пошуку. Висвітлено систему методів експериментально-пошукової діяльності та їх потенціал, методи обробки результатів наукового дослідження. Ступенева підготовка фахівця у галузі педагогіки дозволяє поступово вдосконалити та поглибити засвоєння основ науково-дослідної діяльності на рівні бакалавра та магістра. Його зміст і структура передбачають поглиблення знань про закономірності організації науково-дослідної роботи, шляхи її оптимізації, досконаліше оволодіння технологією наукового пошуку.